яскравий як зірка

adj поет.

яскравий як зірка

* * *

a; поет.

a; поет.

1) зоряний

2) яскравий; сяючий, як зірка

3) променистий (про очі)

4) зіркоподібний

* * *

1) зоряний

2) яскравий, сяючий, як зірка; променистий ( про очі)

3) зіркоподібний

4) який заноситься в мріях

1. n

1) особа жіночої статі; знев. жінка

2) зоол. самка, самиця

3) бот. жіноча особина

4) тех. деталь для охвату

2. adj

1) жіночої статі, жіночий

2) жінкоподібний; слабкий

3) блідий, менш яскравий (про коштовне каміння)

4) тех. охоплюючий; зовнішній (про поверхню); з внутрішньою нарізкою

* * *

1) особа жіновий статі; жінка

2) зooл. самка

3) бoт. жіноча особина

4) тex. охоплююча або обтискна деталь (частина роз'єму, в яку вставляють штекер)

1) жіночої статі, жіночий

2) жіночий; для жінок

3) тex. охоплюючий, обтискний; зовнішній; з внутрішньою різзю

1) зоряний

2) яскравий, сяючий, як зірка; променистий ( про очі)

3) зіркоподібний

4) який заноситься в мріях

Галятовський, Іоаникій (? - 1688) - укр. церковний діяч, мислитель, письменник. Освіту здобув у КМА. До 1650 р. прийняв чернецтво, був ігуменом Києво-Братського монастиря, 1659 р. став ректором КМА. Г. - яскравий представник укр. думки друг. пол. XVII ст., основоположник укр. барокової версії схоластичної проповіді, побудованої за логічними схемами з характерним для неї численним цитуванням античних і новітніх західноєвропейських авторів. У своїх проповідях Г. розмірковував про загальнофілософські проблеми: сутності людини, співвідношення у ній духовного й матеріального, свободи волі і відповідальності за свої вчинки, місця інтелекту, волі, природних афектів у психосоматичній структурі людини. Г. був переконаний у необхідності гармонійного співіснування в людині тілесного й духовного принципів, наполягав на цінності земного життя, на особистій відповідальності індивіда за його вчинки, за вибір між добром і злом, намагався вказати своїм слухачам такі шляхи спасіння душі, що не передбачають зречення світу. Поділяючи світ на великий (це небо з чотирьох елементів), малий (людину) і середній (увесь народ людський), мислитель носієм зла вважав середній світ, тобто несправедливий суспільний устрій. Серед доброчесностей високо цінував ученість, а спосіб осягнення Бога - як досягнення остаточної мети християнина - вбачав у самопізнанні. Серед суспільно-політичних проблем найбільшу увагу приділяв проблемі справедливих і несправедливих війн. До перших відносить війни, спрямовані на оборону батьківщини і православної віри, до других - внутрішні чвари всередині країни. Серед суспільних вад особливу увагу звертає на несправедливе судочинство.

[br]

Осн. тв.: "Наука, альбо спосіб зложення казаній" (1659); збірка проповідей "Ключ розуміння" (1659); "Месія правдивий" (1660); "Небо нове" (1665); "Скарбниця" (1676); трактати "Либідь" (1679) та "Алькоран" (1683).